Поняття, підстави та види звільнення від кримінальної відповідальності.
Звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок втрати суспільної небезпечності діяння особою, яка його вчинила. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення, примусових заходів виховного характеру або громадського впливу. Звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок спливу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Звільнення від кримінальної відповідальності за актом амністії. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності - це здійснювана відповідно до кримінального і кримінально-процесуального закону відмова держави в особі компетентних органів від застосування заходів кримінально-правового характеру щодо осіб, які вчинили злочин.
Кримінальна відповідальність реалізується в трьох формах, а саме:
1) не пов'язаній з призначенням винному покарання;
2)пов'язаній з призначенням покарання, але зі звільненням від його реального відбування;
3)пов'язаній з відбуванням призначеного покарання.
Тому звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка реалізується, означає звільнення її від покарання, тобто від його призначення або відбування. В решті випадків звільнення має місце звільнення від кримінальної відповідальності, якій особа ще зобов'язана бути піддана в майбутньому.
Законодавство передбачає випадки обов'язкового і факультативного звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили діяння, що містять ознаки злочину. Так, обов'язковим є інститут давності притягнення до кримінальної відповідальності (крім випадків вчинення злочину, мірою покарання за який за законом може бути смертна кара), а факультативним -звільнення від відповідальності особи, яка перестала бути суспільно небезпечною внаслідок зміни обстановки після вчинення нею діяння, що містить ознаки злочину.
Отже, звільнення від кримінальної відповідальності - це реалізація державою в особі відповідних органів свого повноваження, відповідно до якого вона відмовляється за наявності підстав, передбачених законом, від державного осуду особи, яка вчинила злочин, а також від покладення на неї нестатків особистого, майнового та іншого характеру, передбачених кримінальним законом за вчинення даного злочину.
Види звільнення від кримінальної відповідальності:
-у зв'язку з відпадінням суспільної небезпечності діяння, що містить ознаки злочину, або втратою суспільної небезпечності особою, яка його вчинила, внаслідок зміни обстановки;
-у зв'язку з притягненням особи до адміністративної відповідальності;
-у зв'язку з застосуванням судом примусових заходів виховного характеру;
-у зв'язку з передачею особи на поруки громадській організації або трудовому колективу;
-у зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності;
-у зв'язку з амністією (ч. 3 ст. 92 Конституції України);
7) спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих категорій злочинів
Закон передбачає дві підстави звільнення від кримінальної відповідальності: відпадіння суспільної небезпечності діяння або втрату суспільної небезпечності особою, яка його вчинила.

Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення, примусових заходів виховного характеру або громадського впливу

Зазначена норма надає правоохоронним органам додаткову можливість для диференційованого підходу до вирішення питання про відповідальність осіб, які вчинили діяння невеликого ступеня суспільної небезпеки, дає змогу широко залучати громадськість до справи перевиховання правопорушників, є досить ефективним засобом їхнього виправлення.
Згідно із законом, звільнення від кримінальної відповідальності допускається за наявності двох умов: перша з них стосується діяння, друга - особи, яка його вчинила.
Діяння в таких випадках не має становити великої суспільної небезпеки. При цьому закон не встановлює переліку таких діянь і не дає чітких критеріїв їх визначення, за винятком випадків звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення.
Порядок звільнення від кримінальної відповідальності на
1 2
підставі ст. КК регламентується статтями 7 , 7 , 8-10 КПК. Відповідно до кримінально-процесуального законодавства, постанова прокурора, слідчого не є остаточним вирішенням питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Суддя, якщо він дійде висновку про необхідність притягнення особи до кримінальної відповідальності, може повернути ці матеріали прокурору. Якщо ж він погодиться з висновком про звільнення особи від кримінальної відповідальності, таке рішення стає остаточним і безумовним. Що стосується передачі на поруки, то кінцевий результат цього виду звільнення залежить від подальшої поведінки особи.
Під щирим розкаянням треба розуміти явку з повинною або щиросердне визнання своєї вини, сприяння розкриттю чи розслідуванню злочину, відшкодування або усунення заподіяної шкоди та інші дії, що свідчать про дійсний осуд особою свого вчинку, а не вимушене визнання своєї вини.

Звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок спливу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності

Проміжок часу, що минає з моменту вчинення злочину до притягнення до кримінальної відповідальності і покарання винної особи, суттєвим чином відбивається на досягненні мети покарання. Чим менший цей строк, тим ефективніше реалізується ідея невідворотності покарання, досягаються цілі загального і спеціа-льного запобігання.
Закон (ст. 48 КК) встановлює такі умови застосування інституту давності притягнення до кримінальної відповідальності: а) сплив указаних у законі строків; б) невчинення протягом цих строків нового злочину, за який може бути призначене позбавлення волі на строк понад два роки. Для більшості випадків ще однією умовою є неухилення від слідства і суду. Якщо з часу вчинення злочину мине 15 років, зазначений інститут давності буде застосований і без цієї умови.
Існують два строки давності:
а)диференційований, тривалість якого залежить від тяжко-
сті вчиненого злочину;
б)загальний - для всіх злочинів граничний 15-річний
строк для осіб, які переховуються від слідства або суду.
Закон називає такі диференційовані строки давності притягнення до кримінальної відповідальності:
а)один рік з дня вчинення будь-якого зі злочинів, передбачених ст. 106 і ч. 1 ст. 125, або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання не більш суворе, ніж виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон;
б)три роки з дня вчинення злочину, за який, згідно із законом, може бути призначено позбавлення волі на строк не більше двох років;
в)п'ять років із дня вчинення злочину, за який, згідно із законом, може бути призначено позбавлення волі на строк понад два, але не більше п'яти років;
г)десять років із дня вчинення злочину, за який, згідно із законом, може бути призначено більш суворе покарання, ніж позбавлення волі на п'ять років.
Тривалість диференційованих строків давності притягнення до кримінальної відповідальності закон пов'язує з тяжкістю вчиненого злочину. Чим вона більша, а відтак і суворіше передбачене законом покарання, тим триваліший строк давності.

Звільнення від кримінальної відповідальності за актом амністії

Одним із видів звільнення від кримінальної відповідальності є звільнення від такої відповідальності за актом амністії, який не має персоніфікованого характеру.Дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію.
Не допускається застосування амністії:
а)до особливо небезпечних рецидивістів, визнаних такими вироком суду, що набрав законної сили;
б)до осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі;
в)до осіб, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів;
г)до осіб, засуджених за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;
д)до осіб, яких засуджено за вчинення тяжкого злочину, крім зазначених у пункті «г» цієї статті, і які відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання.