Поняття та види стадій вчинення злочину. Готування до злочину. Замах на злочин.
Відповідальність за готування до злочину і на замах на злочин. Закінчений злочин.
Добровільна відмова від вчинення злочину.

Стадії вчинення злочину - це передбачені кримінальним законом етапи готування та безпосереднього вчинення умисного злочину, які різняться між собою за характером дій, моментом їх припинення, обсягом реалізації умислу та ступенем суспільної небезпечності.
Стадії вчинення умисного злочину - це певні етапи його здійснення, які істотно відрізняються між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння і моментом його припинення.
Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами реалізації злочинного наміру, досягнення певної мети і тому можуть бути тільки в злочинах, вчинених з прямим умислом.
Кримінальний кодекс визначає стадії вчинення злочину: готування до злочину (ст. 14), замах на злочин (ст. 15), та закінчений злочин (ст. 13).
Готування до злочину - це стадія вчинення злочину, яка, відповідно до ст. 14 КК, визначається як підшукання або пристосування знарядь і засобів або інше умисне створення умов для вчинення злочину.
Кожна з названих дій утворює самостійний вид готування до злочину:
а)підшукання засобів чи знарядь для вчинення злочину;
б)пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину;
в)інше умисне створення умов для вчинення злочи-
ну.Готування до злочину та замах на злочин є синонімами ста-
дії злочинної діяльності, попередній злочинній діяльності, розпочатого, незакінченого чи незавершеного злочину, невдалій діяльності у вчиненні злочину тощо.Готування до злочину та замах на нього - це не здійснена можливість заподіяння шкоди об'єкту посягання, умисел не доводиться до кінця з причини, незалежних від волі винного. Злочинна діяльність припиняється у зв'язку з обставинами, які виникли всупереч волі і бажанню суб'єкта.
Враховуючи те, що наявність стадій вчинення злочину характерна лише для злочинів, що вчиняються з прямим умислом, ознакою суб'єктивної сторони готування до злочину є вина у формі умислу, вид умислу - прямий.
Готуванням до злочину визнаються лише такі дії особи, які зупинені або припинені нею з причин, що не можуть визнаватися добровільною відмовою від доведення злочину до кінця, оскільки добровільна відмова є фактично припиненням готування до злочину при усвідомленні винною особою можливості закінчення злочину.
Потрібно відрізняти засоби вчинення злочину від знарядь вчинення злочину.
Під знаряддями в теорії кримінального права розуміють будь-які предмети, які безпосередньо використовуються для вчинення злочину. Ті ж самі транспортні засоби можуть бути знаряддями вчинення злочину, якщо вони використані, наприклад, для вчинення умисного вбивства або як таран з метою проникнення в приміщення для вчинення розкрадання.
До знарядь вчинення злочину належать також холодна та вогнестрільна (вогнепальна) зброя (наприклад, виготовлення обрізу з мисливської рушниці для вчинення розбійного нападу; використання «фінського» ножа для нанесення тілесних ушкоджень тощо.
Підшукання - це, фактично, придбання засобів і знарядь вчинення злочину будь-яким способом: законним (купують, позичають тощо) або незаконним (викрадають, виготовляють предмети, вилучені з цивільного обігу).
Під пристосуванням слід розуміти будь-який вплив винної особи на речі матеріального світу з метою подальшого використання їх як знарядь чи засобів учинення злочину.
Готування третього виду полягає в учиненні всіх інших дій, які створюють умови для вчинення злочину. Найбільш суттєвими з них є створення організованої групи чи підбір співучасника (співучасників), усунення наявних перешкод для вчинення злочину чи запобіжні заходи щодо можливих перешкод при його вчиненні, розробка плану вчинення злочину тощо.

Замах на злочин

Суб'єкт готування до злочину і замаху на нього також повинен мати усі ознаки, обов'язкові для закінченого злочину.
Замах на злочин має свої об'єктивні і суб'єктивні ознаки,
які в сукупності характеризують склад цієї стадії вчинення злочину і дозволяють відмежувати замах на злочин від інших стадій вчинення злочину - готування до злочину та закінченого злочину.
Суб'єктивна сторона замаху на злочин теж знаходить певний обсяг реалізації, але завжди неповний, оскільки через ті самі незалежні від винного причини, всупереч його бажанню мета вчинення злочину залишається недосягнутою.
У злочинах із формальним складом замах можливий лише тоді, коли злочин вчиняється шляхом кількох дій, що послідовно виконуються, або тоді, коли між початком і закінченням злочинного діяння можливий розрив у часі. Наприклад, при дачі посадовій особі хабара.
Із об'єктивної сторони замах на злочин також відрізняється від інших стадій вчинення злочину.
Розрізняють закінчений і незакінчений замах на злочин.
У теорії кримінального права та судовій практиці панує думка, що в основу такого поділу покладено суб'єктивні критерії.
Змістом суб'єктивного критерію є усвідомлення особою ступеня завершеності дій, що вчиняються. Замах на злочин вважається закінченим, коли винний, на його думку, вчинив усі необхідні діяння для доведення злочину до кінця, але з незалежних від нього причин злочин не був закінчений.
Замах на злочин вважається незакінченим, коли особа не змогла виконати всіх необхідних, на її думку, дій, що входять до об'єктивної сторони злочину, що нею вчиняється, і змушена була припинити свої дії
Специфічними видами замаху на злочин вважаються: замах на непридатний об'єкт і замах непридатними засобами.
Поняття «непридатний об'єкт», як і його аналоги («нереальний об'єкт» або «відсутній об'єкт»), є умовними.

Закінчений злочин

Поняття закінченого злочину є поняттям теоретичним. Воно грунтується на узагальненні ознак норм Особливої частини КК, де всі склади злочинів описані як закінчені злочини.
Закінчений злочин - це злочин, у складі якого наявні всі ознаки, передбачені відповідною статею Особливої частини кримінального закону.
Моментом закінчення злочину з матеріальним складом є момент фактичного настання передбачених у диспозиції злочинних наслідків, моментом закінчення злочину з формальним складом - лише момент вчинення протизаконного діяння.
Злочин з формальним складом визнається з моменту вчинення самого діяння незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків - наклеп, ст. 125 КК, вважається закінченим з моменту поширення зазнаки неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу, хоч би вони й не були відомі їй.
Деякі автори такі склади злочинів називають «усіченими», оскільки вони, на їх думку, не мають повного складу злочину. Створення усічених складів дає можливість запобігти пом'якшенню покарання за вчинене готування до злочину чи замах на нього і розглядати стадію готування як замах.

Добровільна відмова від вчинення злочину

Щоб запобігти підготовленому або розпочатому злочину чи відвернути його, закон стимулює особу до добровільного його полишення, гарантуючи повне звільнення від відповідальності чи зменшення її обсягу.
Добровільною відмовою від вчинення злочину визнається остаточне припинення з волі особи готування до злочину чи дій, які безпосередньо спрямовані на його вчинення, при усвідомленні нею можливості довести злочин до кінця.
Ознаки добровільної відмови:
а) остаточна відмова від доведення злочину до кінця;
б)відмова від злочину з волі самої особи;
в)наявність в особи усвідомлення можливості довести зло-
чин до кінця.
Добровільна відмова свідчить про повну або часткову втрату особою суспільної небезпечності. Це породжує три види альтернативних чи сукупних правових наслідків:
а)особа повністю звільняється від кримінальної відпові-
дальності за добровільно полишені готування до злочину чи за-
мах на нього;
б)особа відповідає за самостійний закінчений злочин, утво-
рений готуванням до добровільно полишеного злочину;
в)обсяг відповідальності зменшується, якщо добровільно
полишений замах завдав шкоди іншому об'єкту, що охороняється
законом, і це утворює склад іншого закінченого злочину.
Добровільна відмова від вчинення злочину - це добровільне та остаточне припинення розпочатої діяльності при усвідомленні наявної можливості її успішного завершення. Особа безумовно і назавжди полишає готування до злочину або замах на нього. Добровільність полягає у відмові від доведення злочину до кінця з власної волі, без фізичного та психічного примусу з боку іншої особи.
Добровільна відмова має певні об'єктивні та суб'єктивні межі, що створюються дуже специфічними факторами.
Суб'єктивні межі добровільної відмови. Добровільна відмова можлива лише при усвідомленні наявної можливості безперешкодного чи з подоланням певних перешкод доведення злочинної діяльності до кінця. Добровільною є відмова і при неусвідомленні особою наявності та нездоланності перешкоди.
Добровільна відмова можлива лише щодо злочину, який вчиняється з прямим умислом. Мотиви відмови можуть бути будь-якими: страх відповідальності, жалість щодо потерпілого, сором тощо.
Об'єктивні межі добровільної відмови від вчинення злочину визначаються, передусім, станом незавершеності злочину. Незавершеність властива лише тим злочинам, які можуть мати стадії готування або замаху, що залежить від конструкції складу певного злочину або особливостей способу його вчинення.
Звідси випливає, що особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, не підлягає кримінальній відповідальності за вчинені нею готування до злочину чи дії, безпосередньо спрямовані на вчинення злочину.

Діяння розкаяння в здійсненні злочину

Під діянням розкаяння слід розуміти такі дії особи, які свідчать про засудження нею вчиненого злочину і про прагнення згладити його наслідки.
Об'єктивною стороною, ознакою діяльного розкаяння є певна активна поведінка особи, а суб'єктивною ознакою - засудження винним своїх дій (тому ці дії і мають таку назву).
Діяльне розкаяння може проявитися в різних видах:
а)відвернення шкідливих наслідків вчиненого злочину;
б)відшкодування втрати чи усунення заподіяної шкоди;
в)сприянні розкриттю злочину;
г)явці з повиною;
д)інших подібних діях, що пом'якшують наслідки вчиненого злочину і відповідальність за нього.