Поняття і значення об'єктивної сторони злочину. Суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність). Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, кримінально-правове значення.
Причинний зв'язок між діянням (дією чи бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками.
Місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину.

Об'ективна сторона складу злочину включає такі ознаки: діяння (дія чи бездіяльність), наслідок, причинний зв'язок, спосіб, знаряддя і засоби, місце, час, обстановку вчинення злочину,
або поєднання в різних комбінаціях останніх трьох ознак - ситуацію вчинення злочину.
Кримінальне право України встановлює кримінальну відповідальність за конкретні супільно небезпечні вчинки, передбачені законом як злочин. Як і будь-який акт вольової поведінки людини, злочин являє собою єдність його зовнішніх (об'єктивних) і внутрішніх (суб'єктивних) якостей та ознак. Зовнішня сторона злочину утворює його об'єктивну сторону, а внутрішня - суб'єктивну сторону.
Ознаки об'єктивної сторони злочину. При виявленні злочину ми завжди стикаємося з його об'єктивними ознаками: конкретним актом поведінки суб'єкта у вигляді дії чи бездіяльності, які завжди вчиняються за певних об'єктивних обставин, у певному місці та часі.
Об'єктивна сторона злочину - це зовнішя сторона (зовнішнє вираження) злочину, яка характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв'язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину.
Усі ознаки об'єктивної сторони злочину з точки зору їх закріплення в диспозищях статей Особливої частини КК можна поділити на дві групи: обов'язкові (необхідні) і факультативні.
До обов 'язкових ознак належить діяння у формі дії чи бездіяльності. Без діяння, інакше кажучи, без конкретного акту суспільно небезпечної поведінки людини, не можна вчинити жодного злочину.
До факультативних ознак об'єктивної сторони складу злочину належать: суспільно небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину.

Значения об'єктивної сторони злочину

По-перше, об'єктивна сторона є елементом складу злочину і входить до підстави кримінальної відповідальності. Тому особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності лише тоді, коли у вчиненому нею діянні встановлено усі ознаки об'єктивної сторони складу злочину.
По-друге, ознаки об'єктивної сторони багато в чому визначають суспільну небезпеку злочину.
По-третє, об'єктивна сторона має важливе значения для правильної кваліфікації злочину.
По-четверте, об'єктивна сторона має важливе значения для розмежування злочинів, а також відокремлення злочинних діянь від незлочинних. Так, крадіжка, грабіж, розбій (суміжні злочини) відрізняються між собою за способом вчинення злочину.
По-п'яте, урахування ознак об'єктивної сторони дозволяє суду в кожному конкретному випадку правильно визначити характер та ступінь суспільної небезпеки злочину і згідно з цим призначити покарання, відповідне скоєному.
Суспільна небезпека як ознака діяння полягає в тому, що діяння, яке визнається злочином, посягає на національну безпеку України, особу, суспільство та державу, тобто завдає шкоди суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом, або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди. Суспільна небезпека органічно притаманна діянню.
Діяння завжди має конкретний характер. Воно являє собою конкретний акт поведінки людини, що відбувається в певній обстановці, місці та часі і завжди проявляється в конкретній дії чи бездіяльності.
Діяння - це свідомий акт поведінки людини, який завжди є наслідком пізнавальної діяльності, відбиттям у свідомості об'єктивного світу.
Суспільно небезпечне діяння, яке входить до об'єктивної сторони складу злочину, має бути вольовим, тобто проявленням волі особи.
Діяння (дія або бездіяльність) є компонентом об'єктивної сторони будь-якого складу злочину. Якщо немає діяння, кримінальна відповідальність виключається.
Дія - це активна, свідома, суспільно небезпечна, протиправна поведінка суб'єкта. Бона є найбільш поширеною формою суспільно небезпечного діяння. Більше 2/3 усіх злочинів, передбачених в Особливій частині КК, можуть бути вчинені тільки шляхом дії. Елементарною (найпростішою) одиницею дій є рух тіла.
Дія може виражатися як в окремому (одиничному) русі тіла, так і в їх множинності (сукупності). Рухи тіла, які складають дію, повинні мати цілеспрямований характер і, отже, об'єднуватися метою в єдиний вольовий акт поведінки.
Бездіяльність - це пасивна поведінка. її антисуспільне спрямування полягає в тому, що в певних випадках особа повинна діяти, але не робить цього. Обов'язок діяти може випливати з приписів нормативних актів (наприклад, необхідність явки військовозобов'язаного на пункт навчальних або перевірочних зборів).
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки людини, що полягає в невчиненн і нею конкретної дії (дій), яку вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.
Злочинна бездіяльність характеризується тим, що вона є пасивною формою поведінки людини.
Обов 'язок вчиняти певні дії (повинність) може випливати з різних підстав:
а) із закону (наприклад, закон покладає на громадянина обов'язок повідомити органам влади про достовірно йому відомий злочин, що готується або вчинений;
б)з професійних або службових функцій (наприклад, непо-
дання допомоги хворому особою медичного персоналу службова
недбалість);
в)з договору (наприклад, злочинно-недбале ставлення до
охорони державного або колективного майна);
г)з родинних відносин (наприклад, ухилення від сплати ко-
штів на утримання непрацездатних батьків);
д)з попередньої поведінки особи, коли вона своїми діями
створює небезпечне становище для іншої особи і внаслідок цього
зобов'язана подати їй допомогу (наприклад, водій, винний в ава-
рії, повинен подати допомогу потерпілому; невиконання такого
обов'язку за певних умов тягне відповідальність- залишення в
небезпеці).
Дія чи бездіяльність - це вольові вчинки людини, вони являють собою психофізичну єдність зовнішньої і внутрішньої сторін її поведінки.
Але трапляються ситуації, коли у вчиненій особою дії або бездіяльності її воля не проявляється і психофізична єдність діяння відсутня. В таких випадках у зв'язку з наявністю певних обставин вчинене діяння (дія чи бездіяльність), в якому немає про-яву волі самого діяча, втрачає свій кримінально-правовий характер. Отже, тут відсутня і об'єктивна сторона злочину. До таких обставин відносяться:
1)непереборна сила;
2)непереборний фізичний примус (насильство);
3)психічний примус, що відповідає вимогам крайньої необ-
хідності.
Непереборна сила - це надзвичайне і невідворотне за даних умов явище. Джерелом непереборної сили можуть бути дії явищ природи, механізмів і пристроїв, хвороби та ін. У діянні, вчиненому під впливом непереборної сили, відсутня воля особи, відсутні саме діяння і об'єктивна сторона злочину.
Під непереборним фізичним примусом розуміють такий фізичний вплив однієї людини на іншу (насильство-застосування фізичної сили, заподіяння ударів, побоїв, тілесних ушкоджень та ін.), який повністю пригнічує волю особи, підданої насильству, внаслідок чого вона позбавлена можливості обрати бажаний їй варіант поведінки і здійснює в результаті насильства рухи тіла, якими завдає шкоди, або ж не вчиняє тих дій, які вона повинна була вчинити в даній ситуації.
Психічний примус - це вимога вчинити певні дії або, навпаки, не вчиняти тих чи інших дій, які в даній ситуації повинні бути вчинені, під погрозою застосування фізичного насильства, заподіяння майнової чи моральної шкоди..
Поняття суспільно небезпечних наслідків. Найважливіша соціальна властивість злочину - його суспільна небезпечність -полягає в тому, що діяння (дія чи бездіяльність) посягає на суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, викликає в них певні негативні зміни (шкоду, збитки).
Суспільно небезпечні наслідки, залежно від характеру і обсягу шкоди, заподіяної діянням об'єкта, можуть бути поділені на наслідки у вигляді реальної шкоди і на наслідки у вигляді створення загрози (небезпеки) заподіяння шкоди. Більїшість злочинів завдають реальної шкоди.
Наслідком (злочинним результатом) діяння прийнято вважати передбачену кримінально-правовою нормою матеріальну або іншу шкоду, заподіяну злочинним діянням об'єкта посягання.
Особливо велике значения ця ознака має у так званих матеріальних складах злочинів. До матеріальних належать склади злочинів, об'єктивна сторона яких включає наслідки як обов'язкову ознаку. Такі злочини вважаються закінченими з моменту настання наслідку. Наприклад, вбивство, розкрадання майна, за винятком розбою, є злочинами з матеріальним складом. Вбивство може визнаватися закінченим лише з моменту настання смерті потерпілого, а розкрадання - з моменту, коли суб'єкт заволодів майном і має реальну можливість хоча б первісно розпоряджатись чи користуватися ним.
Отже, суспільно небезпечні наслідки можна визначити як шкоду (збитки), що заподіваються злочинним діянням суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом, або ж небезпеку (загрозу) спричинення такої шкоди.
Причинний зв'язок - це обов'язкова ознака злочинів із матеріальним складом.
Причинний зв'язок у криміально-правовому розумінні означає, що злочинний наслідок породжується суспільно небезпечним і протиправним діянням суб'єкта злочину. Спрощено це виглядає так: одне явище (суспільно небезпечне діяння) поро-джує інше явище (злочинний наслідок). Звідси випливає: не було б діяння - не настали б і наслідки.
Для необхідного причинного зв'язку як ознаки об'єктивної сторони складу злочину з точки зору теорії необхідного спричинення характерно:
1)діяння передує наслідку за часом;
2)діянню внутрішньо властива неминучість або реальна можлив1сгь настання наслідку;
3)у конкретних умовах місця, часу та обстановки ця реальна можливісгь перетворюється на дійсність - діяння породжує наслідок;
4)наслідок породжується саме цим діянням як результат його закономірного, необхідного розвитку, а не діями інших осіб або інших зовнішніх сил.
Спосіб вчинення злочину - це певний метод, порядок і послідовність рухів, прийомів, що застосовуються особою для вчинення злочину.
Особливу групу ознак об'єктивної сторони складу злочину утворюють місце, час, обстановка чи ситуація вчинення діяння. Вони являють собою зовнішнє його оточення.
Місце вчинення злочину - це певна територія, де було почато і закінчено діяния або настав злочинний результат. У ряді складів злочинів місце їх вчинення є обов'язковою ознакою.
Час є обов'язковою ознакою складу конкретного злочину в тих випадках, коли його зазначено в законі як ту чи іншу частину року, місяця, тижня або доби.
Обстановка - це сукупність передбачених законом зовнішніх обставин, що характеризуються прилюдністю (публічністю) або наявністю певних подій. Поняття «прилюдність» охоплює випадки, коли злочинне діяння вчиняється у присутності хоча б однієї людини (як правило, свідка). Не виключається прилюдність і тоді, коли інших осіб на місці злочину немає, крім самого потерпілого.
Прилюдність або наявність подій як компоненти обстановки іноді безпосередньо зазначаються в законі.
Своєрідним поєднанням місця, часу та обстановки є ситуація вчинення злочину. Наприклад, поняття «час бою» означає не лише певний проміжок часу, а й наявність подій, що мають соціальне значения. Так само не охоплюються терміном «місце вчинення злочину» такі ситуації, як «поле бою», «район воєнних дій».